Це класичне формулювання, яке приписується Карлу фон Клаузевіцу: «Війна є продовженням політики іншими засобами».
Сенс цієї фрази глибший, ніж здається на перший погляд:
1. Політична природа війни
Клаузевіц розглядає війну не як випадкове насильство чи хаотичне протистояння, бо як інструмент держави задля досягнення політичних цілей.
Іншими словами, війна — це «продовження дипломатії» там, де слова та переговори не дали результату.
2. Війна як раціональний інструмент
Війна — це засіб, яким держава користується свідомо, щоб посилити свої позиції, змінити політичну реальність, змусити противника вдатися до поступок.
3. Обмеження та контроль
Оскільки війна — це інструмент політики, її цілі мають бути політичними, а не самопідтримуваними.
Тобто держава не повинна воювати просто заради війни; мета має бути чіткою та пов’язаною з національними інтересами.
Причини війни РФ проти України з погляду пропаганди всередині Росії, державні медіа та офіційні джерела часто використовують кілька ключових аргументів, щоб пояснити війну населенню. Ось основні з них, без оцінки їхньої об’єктивності:
1. Захист російськомовного населення
Пропаганда стверджує, що Росія «захищає російських та російськомовних людей» на території України, особливо на Донбасі.
Часто це подається як гуманітарна місія.
2. «Денацифікація» України
У ЗМІ називають українську державу «нацистською» чи «ультрарадикальною», що виправдовує військові дії як боротьбу із загрозою.
3. Оборона від НАТО
Поширюється думка, що розширення НАТО на схід загрожує безпеці Росії.
Війна подається як превентивний крок проти військової загрози Заходу.
4. Визволення «історичних земель»
Іноді наголошується, що Росія «повертає» території, які історично вважалися частиною Русі чи СРСР.
5. Внутрішні загрози та «захист Росії»
Пропаганда формулює війну як «боротьбу із зовнішніми ворогами» для захисту російського народу та держави.
6. Контроль інформації
У ЗМІ показують винятково успіхи та «героїзм» російської армії, замовчуючи втрати та руйнування, що формує у громадян ілюзію легітимної та успішної кампанії.
Причини з яких насправді РФ розв’язала війну проти України
Вони включають стратегічні, політичні, економічні та ідеологічні мотиви.
Ось основні з них:
1. Геополітичні інтереси та сфера впливу
РФ розглядає Україну як частину своєї «зони впливу» та стратегічно важливий буфер із Заходом.
Після розширення НАТО на схід Росія побоюється посилення військової присутності альянсу біля своїх кордонів.
Контроль над Україною важливий для безпеки Росії та збереження її регіонального впливу.
2. Політична легітимізація всередині країни
Конфлікт може використовуватися для консолідації влади всередині РФ та відволікання населення від економічних та соціальних проблем.
Створення образу зовнішнього ворога допомагає зміцнити підтримку влади.
3. Історичні та ідеологічні мотиви
Російська влада часто декларує ідею «єдиного російського світу», вважаючи Україну історично та культурно частиною Росії.
Заяви про «денацифікацію» та «захист російськомовного населення» використовуються як виправдання воєнних дій, хоча більшість міжнародних експертів вважають їх пропагандистськими.
4. Економічні та стратегічні інтереси
Контроль над важливими промисловими регіонами України, енергетичними ресурсами та транспортними коридорами.
Можливість зберігати вплив на транзит газу до Європи та інших економічних потоків.
5. Запобігання інтеграції України до Заходу
Росія не хоче, щоб Україна повністю інтегрувалася з ЄС та НАТО.
Це включає прагнення блокування політичної, військової та економічної незалежності України.
6. Військові та стратегічні експерименти
Деякі аналітики вважають, що Росія могла використати конфлікт як можливість перевірити нові види озброєнь та тактики в умовах сучасної війни.
Скільки відсотків державного бюджету РФ коштує війна проти України
У 2025 році витрати Росії на війну проти України становлять приблизно 9% від валового внутрішнього продукту (ВВП) країни та близько 47% від усіх видатків федерального бюджету.
Це значно перевищує довоєнні рівні і є найвищим показником з часів Радянського Союзу.
Основні цифри:
Загальні витрати на війну: приблизно 13500000000000 рублів, що становить 32,5% від усіх витрат федерального бюджету в 2025 році.
Військові витрати на день: близько 47 мільярдів рублів, або приблизно $583 млн.
Частка військових видатків у бюджеті: близько 32,5%, що вдвічі більше, ніж частка соціальних видатків.
Загальний бюджет Росії на 2025 рік: планується на рівні 42300000000000 рублів, з дефіцитом близько 1,7% ВВП.
Історичний контекст
До початку повномасштабної війни 2022 року витрати на «національну оборону» становили близько 3–3,6 трлн рублів на рік, або близько 15% від усіх бюджетних видатків. З 2022 року ці витрати збільшились більш ніж у чотири рази.
Примітка
Слід зазначити, значна частина військових витрат Росії залишається засекреченной. За оцінками, близько 62% військового бюджету приховані від громадськості.
Який відсоток державного бюджету РФ повинен витрачатися на війну, щоб це вдарило по добробуту населення, і виник громадянський конфлікт
Що показують факти та дослідження
У 2024–2025 роках. військові витрати Росії різко зросли і вже займають помітну частку всіх державних витрат: за оцінками SIPRI, військові витрати у 2024 р. були еквівалентними приблизно 19% усіх державних витрат; інші оцінки для 2025 року вказують на 32% частку «оборона + безпека» в загальній сумі витрат.
Дослідження з економіки політичної нестабільності показують, що сам по собі високий військовий бюджет не завжди безпосередньо викликає громадянський конфлікт — ключовими тригерами є: різке та непередбачене скорочення соціальних трансфертів/житла/медицини, різке зростання безробіття та інфляції, існуючі політичні репресії та наявність організованих акторів.
Емпіричні дослідження про «аудиторний» ефект (austerity → unrest) знаходять, що несподівані та різкі скорочення витрат викликають значно більше протестів, ніж заздалегідь анонсовані та поступові зміни.
Тобто важливою є не лише частка бюджету, а й швидкість/непередбачуваність перерозподілу.
Практична інтерпретація (орієнтири, абсолютні пороги)
1. Частка ~10–20% від усіх держвидатків уже помітно позначається на окремих сферах (оборонні зарплати, закупівлі), але за наявності достатнього фіскального простору та політичної підтримки держави це ще не гарантує масового погіршення добробуту.
(Приклад: багато країн у мирний час витрачають 3–8% ВВП на оборону без негайного краху соцсистем.)
2. Частка ~20–35% (при збереженні інших витрат на колишньому рівні або при скороченнях соцстратегій) — високий ризик того, що бюджет почне «вичавлювати» освіту, охорону здоров’я, пенсії та трансферти; при одночасної стагнації економіки та інфляції це призведе до реальної втрати доходів домогосподарств та зростання невдоволення. Саме в такому діапазоні дослідження та поточні оцінки для Росії 2024-25 вказують на помітне навантаження.
3. Частка >35–40% та/або різке перерозподіл коштів (швидке урізання соціальних витрат) — значно підвищує ймовірність масових протестів та флагрантного погіршення рівня життя; ймовірність ескалації до широких заворушень залежить від інституцій (наскільки населення може протестувати безпечно), репресивного потенціалу держави та наявності організованих збройних груп.
Історично в періоди тотальної війни чи мобілізації частка оборонних витрат та/або воєнного тягаря на економіку могла досягати десятків відсотків ВВП (наприклад, Друга світова війна в низці країн), але реакція суспільства сильно відрізнялася від мобілізаційної солідарності до повстань.
Які ще змінні вирішальні (за порядком важливості)
Реальні доходи населення (шкода на душу, зростання безробіття).
Інфляція та купівельна спроможність.
Урізання чи заморожування соціальних виплат (пенсії, допомога, медицина, допомога з безробіття).
Непередбачуваність заходів — раптові податки/заморозки бюджетів провокують сильніше протести.
Політичні інститути та репресивний апарат — в авторитарних режимах реакція може бути пригнічена довше, але невдоволення залишається.
Мобілізація/заклик (кількість мобілізованих, людські втрати) — втрати та заклики до родин безпосередньо підвищують політичну температуру.
Конкретний приклад-оцінка (ілюстрація, не точна формула)
Якщо оборонні/військові витрати стійко займуть ~30% і більше від загального бюджету і при цьому держава скоротить соціальні витрати на 10–20% у реальні терміни або введе суттєві нові податки, то в середньостроковій перспективі (кілька місяців — 1–2 роки) стандарти життя більшості сімей відчутно впадуть і ймовірність мас та є центри мобілізації опозиції. Джерела оцінки: поточні частки озброєних витрат у РФ та дослідження про ефект «austerity → unrest».
Важливе нагадування про обмеження
Не можна звести ризик «громадянського конфлікту» до одного числа — для переходу від протестів до громадянської війни потрібні також організаційні, географічні, етнічні/політичні чинники та джерела фінансування повстанських груп; економічна бідність – лише один із факторів. Наукова література наголошує, що нерівність, політичні репресії, наявність ресурсів у потенційних повстанців та інституційні слабкості відіграють не менш важливу роль.
Основна стаття доходів державного бюджету РФ
Основна стаття доходів державного бюджету РФ – це податки на нафту, газ та інші вуглеводні, тобто доходи від експортних мит та податків на видобуток корисних копалин (ПДПД).
1. Податок на видобуток корисних копалин (ПДПД) – основне джерело доходів від видобутку нафти, газу та інших природних ресурсів.
2. Акцизи та мита — приносять значну, але меншу частку доходів.
3. Податок з прибутку організацій — теж значимий, особливо державних підприємств.
2024 року приблизно 40–50% доходів бюджету РФ формується саме за рахунок нафтогазових доходів.
Щоб РФ була позбавлена фінансової спроможності воювати з Україною, вона повинна бути позбавлена основної частини доходу державного бюджету.
Держава залишається вести масштабну війну лише доки має ресурси (доходи бюджету, доступом до валютним резервам, ланцюжка поставок озброєнь тощо.).
1. Звідки йдуть основні доходи держави (нарис)
Податки (ПДВ, податку з прибутку, ПДФО тощо.).
Доходи від експорту енергоресурсів (нафта, газ) у багатьох країн це значна стаття.
Прибули державних компаній та дивіденди (енергетика, металургія, банки).
Доходи від зовнішньоекономічної діяльності та, іноді, доступ до резервів/позик за кордоном.
2. Механізми “позбавлення доходу” – що зазвичай пропонується і як це працює
Експортні санкції та обмеження на купівлю ключових товарів (у т.ч. енергоресурсів) – зниження валютних надходжень.
Фінансові санкції: блокування доступу до SWIFT/міжбанківських розрахунків, заморожування резервів, заборона банківських операцій.
Таргетовані санкції проти підприємств та топ-менеджменту (обмеження торгівлі, ембарго на технології).
Обмеження доступу до технологій/чіпів, необхідних для промисловості та оборонки.
Зменшення попиту на експорт (альтернативні постачальники, диверсифікація імпорту у сторони, що купує).
3. Обмеження та побічні ефекти (важливо враховувати)
Ефект на цивільне населення: широкі економічні заходи часто б’ють населенням — інфляція, брак ліків, безробіття. Це породжує гуманітарні проблеми та може підірвати міжнародну підтримку.
Вміння обходити санкції: сірі схеми, треті країни-посередники, бартер, нафта/газ «обхід».
Відплата та геополітичні ризики (енергетична чорна діра у країн-покупців, перебої постачання, зростання цін на світовому ринку).
Правові та етичні рамки: деякі заходи вимагають міжнародної координації та правового обґрунтування, інакше вони будуть спірними.
4. Що підвищує шанси успіху (практичні умови)
Координація великих економік та ключових торгових партнерів — поодинокі дії простіші.
Таргетованість: фокус на ключових джерелах доходу, на компаніях, які справді фінансують оборонний сектор, а не на широкому ембарго, яке тисне на громадян.
Жорсткий моніторинг та припинення схем обходу (перевірки перевезень, контроль банківських ланцюжків, санкції проти посередників).
Підтримка тих, хто постраждає (гуманітарна допомога, винятки для медикаментів тощо), щоб зберегти моральну та дипломатичну легітимність.
5. Альтернативні та доповнюючі заходи (не лише «позбавити доходу»)
Позбавлення можливості набувати сучасних озброєнь (ембарго на продаж та технології).
Посилення військової, економічної та дипломатичної допомоги стороні, яка зазнає агресії.
Припинення потоків фінансування через приватні та темні канали (відмивання коштів, криптовалютні перекази).
Підтримка інформаційної та юридичної ізоляції – розслідування військових злочинів, санкції персонально.
6. Коротке резюме / висновок
Так, зниження основних доходів держави — один із ключових шляхів обмежити його здатність вести велику війну.
Але для того, щоб це спрацювало ефективно та легітимно, заходи мають бути: міжнародно скоординовані, таргетовані (щоб мінімізувати гуманітарні збитки), супроводжуватися контролем обхідних схем та підтримкою постраждалих.
Також необхідна комбінація заходів: економічні, фінансові, технологічні, дипломатичні та, за потреби, військові/оборонні контрзаходи у постраждалої сторони.